Вчені назвали причини подібності домашніх тварин

Вчені знайшли сполучна ланка між різними особливостями домашніх тварин (щодо сумирний характер, м’які вуха, білі плями на шкурі, більш «дитячі» риси обличчя, маленькі щелепи). Біологічні коріння «синдрому приручення» знаходяться в нервовому гребені – однієї з груп стовбурових клітин ембріона, стверджують автори статті в журналі Genetics (її резюме наводиться на сайті EurekAlert).

До відмінностей кабанів і вовків від собак і свиней привернув увагу наукового світу ще Чарльз Дарвін. Він зауважив, що окрім «ручного» характеру домашні тварини відрізняються зовсім не пов’язаними між собою анатомічними особливостями. Але тільки зараз учені запропонували адекватну гіпотезу про єдину біологічну причину цих особливостей.

Клітини нервового гребеня формуються близько спинного мозку ембріонів хребетних. У міру зростання плоду вони мігрують до різних частин тіла, де з них розвиваються багато тканин, в тому числі пігменти шкіри, частини черепа, вуха, зуби і щелепи, але головне – надниркові залози, центральний елемент реакції «бий або біжи» (стан, при якому організм мобілізується для усунення загрози).

«Коли люди виводили більш сумирних і слухняних особин, вони мимоволі відбирали тварин з дефектами нервового гребеня – надниркові залози у них були менші і розвивалися повільніше», – розповідає Адам Уілкінс (Adam Wilkins) з Гумбольдтовським університету (Берлін).

Однак клітини нервового гребеня впливають не тільки на наднирники. Аномалії в його розвитку можуть призводити до депігментації шкіри (ті самі білі плями), деформації вушних хрящів, неправильного росту зубів і щелепи – всі ці особливості характерні для синдрому доместикації. Навіть зменшення обсягу переднього мозку у більшості домашніх тварин може бути пов’язано з нервовим гребенем (хімічні сигнали від його клітин необхідні для правильного розвитку мозку).

Шанс перевірити «гіпотезу нервового гребеня» у вчених з’явиться скоро: зараз дуже швидкими темпами йде картографування генів, змінених в ході одомашнення у щурів, лисиць і собак. Якщо виявиться, що деякі з цих генів впливають на клітини нервового гребеня, гіпотеза Вілкінса і його колег підтвердиться.

Leave a comment

Your email address will not be published.

*