Гени сумчастого вовка ожили через 100 років

20/01/2009

Гени із сторічних заспиртованих зразків вимерлого сумчастого вовка, будучи імплантованими в ембріони мишей, почали нормально здійснювати біологічну функцію, повідомляє колектив американських і австралійських дослідників в статті в журналі PLoS One.

Сумчастий вовк (сумчастий тигр, тасманійській вовк, тілацин, Thylacinus cynocephalus), що зустрічався в історичний час тільки на Тасманії, вважається винищеним з того часу, як у 1936 році в зоопарку померла остання особина.

Збереглися деякі останки тілацина: наприклад, дитинчата, витягнуті з сумок дорослих особин і заспиртовані приблизно сто років тому. Ендрю Паск (Andrew Pask) з Мельбурнського університету і його колеги узяли зразки тканин з дитинчат, а також зі шкури іншого тілацина, що потрапила в музей приблизно в той же час. З цих зразків вони витягнули ДНК.

З ДНК дослідники виділили енхансер (ділянка ДНК, що підсилює експресію певного гена) гена Col2a1, який відповідає за розвиток хрящів і кісток. Цими енхансером замінили відповідну ділянку ДНК у ембріонів мишей.

Ембріони із зміненою ДНК нормально розвинулися, їх хрящі і кістки виросли звичайним способом. Це перший випадок, коли ученим вдалося примусити ДНК вимерлої тварини нормально виконати свою біологічну функцію в організмі іншої тварини.

Дослідники закликають ставитися до успіху обережно: навіть така успішна пересадка навряд чи дозволить воскресити тілацина: між організмами все ж таки дуже багато відмінності. Проте, новий метод може дозволити "живцем" вивчати генетичні особливості вимерлих тварин.

Повернутися до списку публікацій






Останні публікації